Головна
Меню сайту
Новини України
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Хліб-святиня!

Хліб-святиня!

Мета. Систематизувати і закріпити знання дітей про вирощування та використання хліба, активізуючи словник дітей прислів'ями, приказками та народними прикметами. Формувати конкретні уявлення та знання про працю лю­дей, що причетні до послідовної появи хліба на шляху: зер­но — рослина — зерно — борошно — хліб; про народні зви­чаї, пов'язані з ним.

Виховувати патріотичні почуття до рідної землі, своєї родини, бережливе ставлення до хліба.

 (На дошці плакат з написом «Хліб святиня». Кімната прикрашена вишитими рушниками, на дошці розміщені ілюстрації альбому «Як до нас приходить хліб». На столі хліб-сіль на рушнику, виставка хлібо-булочних ви­робів).

Вчитель. Хліб на столі — велика радість людям!

Свіжий, духмяний, він увібрав у себе тепло сонця, всю щедрість матінки-землі, всю наснагу й невтомність людської праці.

Хліб! Яке щире і тепле почуття поваги викликає це сло­во в серці кожної людини!

З давніх-давен ведеться в Україні, що хліб у хаті — то багатство, сіль — то гостинність і щирість. Нашу Вітчиз­ну з давніх-давен називають хлібним краєм, бо люди, що жили тут, — українці, були великими працелюбами, вміли гарно обробляти землю і ростити на ній хороші врожаї. Для нашого народу хліб був не просто стравою — це була основа його життя і найдорожча святиня.

За давнім звичаєм у кожній хаті мали лежати на столі хліб-сіль. Зайдеш — і одразу видно: тут радо почастують гостя званого і нежданого, людину подорожню. А ще бу­ло таке повір'я: «Хліб на столі — Бог у домі».

В усі часи хліб берегли. Він з людиною від народження і до глибокої старості. Він єднає людей.

Візьму я в руки хліб духмяний,

Він незвичайний, він святий,

Ввібрав і пісню, й працю в себе,

Це хліб рум'яний на столі.

Йому до ніг вклонитись треба,

Він скарб найбільший на землі.

Чи знаєте, ви, як пахне життя? Давайте затих­немо на хвильку і відчуємо цей запах... Це пах­не хліб. Неповторний запах робить хліб живим, частиною душі кожного з нас.

А початок хліба — маленька зернинка. Зернят­ко хліба нагадує дитину у сповитку, немовлятко. Це іскринка життя, джерельце життя у згорточку.

Жито-жито! Немала і неблизька дорога,

Від зернин розсипчастих малих

До буханки хліба золотого,

До окрайчика в руках твоїх.

Ми сьогодні з вами і помандруємо з маленьким зернятком, прослідкуємо, яку далеку дорогу дово­диться проходити йому до великої круглої паля­ниці.

(Розповідь супроводжую ілюстраціями з альбомів «Як до нас приходить хліб», підкріплюю віршами (додаток).

А щоб перевірити, чи всі мене добре зрозуміли і чи уважно слухали, пограємо у гру «А що потім?». Гру починаю я.

- Для того, щоб виростити добрий урожай зер­на треба спочатку підготувати поле до посіву. «А що потім?». Кому я кину м'яч, той повинен швидко і правильно продовжити розповідь:

— Удобрити грунт.

— А що потім?

— Зорати поле.

— А що потім?

Хто не зможе назвати, то кидає м'яч мені без відповіді, вдаряючи м'ячем об підлогу.

Гра триває доти, доки діти не назвуть останній етап: «Хліб на столі», або «Хліб у магазині».

Хліб! Скільки б не мали його люди — завжди говорять про хліб зі щирою повагою, беруть його до рук трепетно й урочисто.

Із хлібом пов'язано багато казок та легенд. Ось послухайте одну із них.

Коли ще в Галичі жив король Данило, він мав такого майстра, що робив йому гроші. Той майстер у зо­лоті купався, але волі не мав. Король Данило сам відкри­вав ту касу, де працював майстер, замикав її власноруч­но, коли треба було майстрові кудись вийти. Той майстер лише один знав про все багатство короля.

І так розжився майстер, що не розумів, як так бути го­лодним. Та й одного разу каже королю:

— Золото — цар!

А Данило поправляє його:

— Ні, чоловіче, хліб — усьому голова!

— Ні, золото і срібло.

Так вони поперечилися. Король обернувся та й пішов геть з майстерні. А наступного дня бачить король Дани­ло золотий напис на стіні: «Хліб — болото, а всьому го­лова — срібло й злото».

Данило нічого не сказав. Але другого дня привів май­стра, замкнув його знову в майстерні. А тут вісті приліта­ють — ворог іде. Данило зібрав своє військо, вирушає в похід. Поїхав, а про майстра забув, що замкнений. Ко­роль видав такий закон, що ніхто не сміє до каси підхо­дити, інакше — смерть.

Минуло кілька місяців. Данило з військом повертається додому, чекає від майстра-золотаря дарунку за перемогу, а того — нема. І тут король згадав. Зіскочив з коня, біжить до каси, відмикає, а на купі золота лише кістяк з майстра, а на стіні золотом написано: «Срібло злото — то болото, а хліб — цар!».

Отак життя навчило...

Шанобливе ставлення до хліба підкреслюють чимало мудрих прислів'їв та приказок. Давайте пригадаємо деякі з них:

Діти.

        Пшениця колоситься — життя веселиться.

        Хочеш їсти калачі — не сиди на печі.

        Глибше орати — більше хліба мати.

        Хліб — батько, вода — мати.

        Без хліба — суха бесіда.

        Хліб — усьому голова.

А ще є й загадки. Попробуйте відгадати:

      По полю бродить,  

      Зерно молотить,  

      Жне, косить,

      Хліба не просить. (Комбайн).

      Маю жовтий вусок,

      Запашний колосок.

      Буде з мене мука,

      Й паляниця м'яка. (Пшениця)

      В кожнім колосі зерно

Світиться янтарне,

Бо трудились на землі.

Люди всі ударно.

Наче сонце, на столі

Свіжа паляниця...

То на славу уродила

Золота... (пшениця).

Хоч не солодкий, та дуже смачний.

 Хоч і дешевий, проте дорогий.

Сядемо обідати — він на столі.

Люблять його і дорослі, й малі. (Хліб).

Ще з пелюшок привчали дитину любити і шанувати хліб. Паляниця, за добрим українським звичаєм, мала неодмінно лежати на столі. Дуже пильнували, щоб хліб не падав додолу. А як упаде, слід підняти його, перепро­сити, поцілувати і з'їсти.

Коли хтось знаходив на дорозі окраєць, не можна че­рез нього переступати. Потрібно підняти, обтрусити і покласти на видному місці — птахам. За гріх вважалося надкусити і недоїсти шматок. Крихти зі столу не змітали на долівку, а ретельно збирали.

Будь-яке свято чи обряд не обходиться без хліба. Народжується дитина — йдуть із хлібом. Виряджали сина у далеку дорогу — і мати замотувала в рушник ок­раєць житнього хліба.

Відзначали весілля з хлібом-сіллю та весільним коро­ваєм. Будували хату — неодмінно приходили з хлібом. Гостей зустрічали з хлібом-сіллю. Продовжили в останні путь — з хлібом.

Подивіться на цю красу. Тож порадіймо з вами, що наш насущний у нас на столі.

Віддаймо дяку трударям, що виколосили його, вимоло­тили, перемололи на борошно, рукам, які випекли оці смачні, рум'яні, схожі на сонце, паляниці.

Хліб — совість наша, хай буде в кожній хаті на столі, прикритий вишитими рушником і освячений молитвою нашою. І ніколи не говоріть, що хліб черствий, недо­брий. Хліб не буває таким. Бувають невмілі руки, які не­вдало випечуть його.

Тож вклонімося всій цій святині, щоб одвічно був у кожній хаті, щоб не черствів, не глевків. Бо в народі ка­жуть: «Коли хліб черствіє, то черствіють наші душі, черствіємо ми».

Ось він, хлібчик духовитий,

З хрустом кірочки смачним.

Ось він — теплий, мов налитий,

Щедрим сонцем золотим.

І на стіл у кожен дім

Завітав, з'явився він.

Хлібе, святий наш хлібе!

Перед тобою голову схилю,

Вустами прихилюсь до тебе, хлібе.

І клятву вимовлю свою.

Клянусь тебе любити ніжно, щиро. (Разом)

Клянусь, повіки шануватиму тебе! (Разом)

Пам'ятаймо, що в хлібі — велика праця. Пам'ятаймо завжди, що хліб — святий. Шануймо його так, як шану­вали наші бабусі і дідусі.

Гості мої дорогенькі!

Добра Вам бажаю,

 І за добрим звичаєм

Хлібом пригощаю!

(Діти в українському вбранні пригощають всіх присутніх святковим короваєм, запашними булочками).

Звучить пісня «Хлеб — всему голова».

 Додаток

«Плуг»

Пахнуть свіжістю поля,

Лискотить масна рілля,

Угрузає в землю ніж,

 Горне борозну леміш.

 Сіємо, сіємо зернята,

Щоб земля була багата.

З наших рук приймала ласку

 На життєву щиру казку.

Пшениці шумлять довкола —

Колос колосу співа,

На просторім нашім полі

Почалися вже жнива.

                                   В. Довжик

«Липень».

Липень сонцем оповитий,

Зупинився серед літа.

 Зупинився, обдивився,

Хліборобам уклонився,

Привітався із житами,

З золотими пшеницями

 Та й узявся за жнива, —

Липень — жниву голова.

Честь і слава хліборобам,

Що живуть в моїм селі!

Хлібороби хліб нам роблять,

Знайте й ви про це, малі.

                                        А. Зарудний

«Ми збираєм урожай»

Тепле й духмяне в бункері зерно

Водоспадом пада, шелестить воно.

«Возять золото машини»

Із полів у гожу днину

Возять золото машини.

Мов янтар, одно в одно,

Золотиться в них зерно.

                                 П. Мостовий

 «У млині»

Тут зерно машини мелють,

Повно борошна в мішках.

Білі стіни. Біла стеля.

Білі сутінки в кутках.

                                 А. Кудрявська

 «Мають ремесла свої аромати»

Мають ремесла свої аромати,

Тістом в пекарні пахне, малята.

 Хліб ясниться в хаті,

Сяють очі щиро,

Щоб жилось по правді,

Щоб жилося в мирі.

                                  Джані Родарі

Форма входу
Друзі сайту



Календар
«  Червень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
Пошук
Погода